Італійський молочний бізнес давно й успішно застосовує американську систему годівлі корів, пише журнал The Ukrainian Farmer.
У південних регіонах основний компонент раціону ‒ сіно: люцернове й лучне. Господарства можна легко пізнати на фото по носах корів: у раціонах так багато сіна, що видно дрібні його частинки, що прилипли до носа. Молоко з цих ферм зазвичай використовують для твердих сирів. Ціна закупівлі в нього відчутно вища.
Центральні регіони Італії використовують небагато сіна. Основу раціону складає кукурудзяний, люцерновий і злаковий силос: 50:50 кукурудзяний і трав’яний. Раціони подібні до українських.
Молочні ферми з північних регіонів країни активно практикують кукурудзяний тип годівлі. До 90% грубих кормів раціону тут може становити кукурудзяний силос. Такі господарства мають проблеми із загальною вологістю раціону, відповідно і з рівнем його споживання.
Підвищити вологість ‒ не проблема: господарства півдня з сінонасиченими раціонами використовують до 6-7 л додаткової води на корову в кормозмішувач. А от знизити вологість кукурудзонасиченого раціону ‒ питання без відповіді. Молоко в таких господарств купують за дещо нижчою ціною. Попит на цю сировину є лише від невеликої кількості молокопереробних підприємств, що не виробляють твердий сир. Молоко з кукурудзяного силосу не придатне для виробництва твердого сиру через насиченість клостридіями.
Саме господарства північних регіонів Італії є основною активною силою у фермерських протестах. Вони доять по 34-40 л від корови на день. Високі удої виступають економічним мультиплікатором: навіть невеликий мінус на літрі для ферми перетворюється на значні збитки.
Але в Італії є багато спеціалістів, що за рік-півтора можуть розігнати удої по стаду з 6-7 тис. кг до 10-12 тис. кг: американські раціони, контроль системи годівлі, контроль стану здоров’я.
Як повідомлялося, на німецькій фермі корови отримують бальзам для рубця.