КитайНАТОРосія Шлінчак: Якби не відбувалася війна, Росія потрапила б у свою путінську епоху брежнєвщини. На 11 Травня, 2026
Займемося філософською якбитологією, щоб зрозуміти, як ми опинилися в теперішній ситуації. І чому важливо усвідомити суть путінського задуму, щоб оголосити провальну з багатьох аспектів “СВО”
Смію припустити, що тут мав місце не лише стратегічний прорахунок, а й прагнення російської еліти уникнути абсолютно інерційного сценарію розвитку.
На кінець 2021 року Росія повільно занурювалася в застій. Путін мав рейтинг, але вже не мав “історичного майбутнього“. За даними “Левада-центру”, у грудні 2021 року його особисте схвалення становило близько 65%. Для будь-якого демократичного політика це було б багато, але для Путіна — явно недостатньо.
Світовий банк у грудні 2021 року прогнозував для Росії зростання 2,4% у 2022 році та уповільнення до 1,8% у 2023-му. І прямо вказував, що довгострокова проблема Росії — низький потенціал зростання, без якого неможливо підвищувати доходи й рівень життя. Тобто гроші були, але потенціалу рухатися вперед (з урахуванням зростаючої ролі Китаю) вже не залишалося.
