Важливим показником активності фази репродукції свиноматки є час від опоросу до парування. Він має становити 28-50 днів залежно від тривалості лактації, яка найчастіше становить 21-35 днів. Сервіс-період ‒ 150-160 днів, пише журнал The Ukrainian Farmer.
На рік свиноматка повинна мати 2,25 опоросу, які забезпечуватимуть 25-27 відлучених поросят.
Загалом за життя у великих племінних господарствах свиня повинна мати 4 приплоди, до 4-5-річного віку (тобто 7-8-го посліду) кількість поросят у посліді має збільшуватися.
В активній фазі репродукції перебувають:
• свинки, що завагітніли до 10-місячного віку;
• усі супоросні свиноматки;
• свиноматки з лактацією;
• свиноматки неспаровані (максимум до 10 днів після відлучення поросят);
• свиноматки спаровані, ще не обстежені на супоросність.
У пасивній фазі репродукції перебувають:
• свинки старші за 10 місяців, неспаровані й несупоросні;
• свиноматки більш як через 10 днів після відлучення, неспаровані, без ознак еструсу;
• свиноматки з перегулом;
• безплідні свиноматки (за обстеження на супоросність);
• вибракувані свиноматки, яких залишили у стаді.
Поліпшити рівень репродукції в стаді можна, скоротивши поголів’я свиней у пасивній фазі репродукції: їх вибраковують або лікують. Насамперед слід звернути увагу на свинок віком від 12 місяців вагою понад 130 кг, які раніше не мали тічки, а також на тричі інсемінованих, які й надалі мають тічку.
Щодо свиноматок, слід визначитися з тими, які через 6-8 тижнів після відлучення не мали тічки; які були тричі інсеміновані, але й надалі мають тічку.
Також слід попрацювати зі свиноматками, в яких еструс настав більш як через 2 місяці після парування; з тими, що мали викидень і 2 нечисленні приплоди поспіль, тобто 3-4 поросят в опоросі.
У групі ризику ‒ також свиноматки з серйозними захворюваннями опорно-рухового апарату чи інших систем, а також тварини з повторними післяпологовими ускладненнями.
Як повідомлялося, порушення норм годівлі часто призводить до патології репродукції свиней.