У час, коли країна проходить найважчі випробування, справжні герої з’являються не лише на фронті. Один із таких прикладів — Ірина Сільченко, директорка бучанського дитячого садка “Яблунька”, яка під час окупації міста в березні 2022 року організувала укриття у підвалі закладу. Її мужність та самопожертва стали символом надії для сотень мешканців Бучі
Про це повідомляє інформаційний портал “Легендарний Київ” із покликаням на “Life.ua”.
На третю річницю звільнення Київщини від російських окупантів, Ірина Сільченко була офіційно вшанована: їй присвоїли звання “Заслужений працівник освіти України”. Цю державну нагороду вручила Бучанська міська рада як визнання її відваги, людяності та професійної самовідданості.
Ми пишаємося вашою відданістю, сміливістю та щирим серцем. У найтемніші часи ви стали символом світла для сотень людей,
– йдеться в офіційному повідомленні міськради.
Як це було: березень 2022-го
Під час активної фази бойових дій у Бучі, коли місто було повністю заблоковане, дитячий садочок “Яблунька” перетворився на єдиний безпечний простір для жінок, дітей, людей похилого віку. Понад 300 осіб знайшли тимчасовий прихисток у підвалі закладу.
Без зв’язку, без підтримки ззовні, пані Ірина особисто організувала:
- харчування для всіх присутніх;
- чергування й безпеку;
- надання першої медичної допомоги;
- психологічну підтримку дітей і батьків.
Її лідерство у ті дні стало неоціненним ресурсом для громади, а приклад — безцінним уроком людяності.
Що сьогодні означає така історія для киян?
У серці кожного жителя Київщини — особливий зв’язок із подіями весни 2022 року. Для мешканців столиці ця історія — нагадування про ціну миру, силу громади та вартість кожного людського життя.
Ірина Сільченко — не лише педагог із досвідом, вона стала символом надії, внутрішньої стійкості та прикладом справжнього лідерства в умовах надзвичайної небезпеки.
Освіта — не лише про знання
Ця історія ще раз підтверджує: освіта — це не лише передача знань. Це відповідальність за майбутнє, за життя, за формування цінностей у наймолодших українців.
Звання “Заслужений працівник освіти” у випадку Ірини Сільченко — це не лише визнання її професіоналізму, а насамперед вшанування її мужності та сили духу.
У час, коли країна воює за своє майбутнє, приклад Ірини Сільченко показує: герої живуть серед нас. Вони не завжди на передовій, але їхні вчинки рятують життя, зберігають гідність і зміцнюють віру в людей. Історія “Яблуньки” — ще один доказ того, що українська освітянська спільнота — це опора, на яку можна покластися навіть у найтемніші часи.
Нагадаємо, що на Київщині працюють над створенням Ради ветеранів.