Українські діти, які живуть за кордоном, дедалі частіше відмовляються від української системи освіти через навантаження навчанням у двох школах. Про це розповіла голова Світової координаційної виховно-освітньої ради (СКВОР) Світового конгресу українців Любов Любчик в інтерв’ю громадській ініціативі “Голка”, опублікованому 14 лютого в YouTube.
За словами Любчик, перебування учнів у національній системі освіти є обов’язковим за конституцією певних європейських країн, тому в українських дітей велике навантаження. Окрім того, деякі батьки прагнуть швидко асимілювати себе й дитину в середовищі країни, у яку вимушено переїхали.
“На жаль, освітні втрати є шаленими, і ми повинні говорити чітко й прозоро. Тому наше завдання – зберегти цих українських дітей, які перебувають за кордоном, в україномовному освітньому просторі”, – сказала вона.
Також голова СКВОР зазначила, що збереження української ідентичності є основним завданням діаспорних шкіл, однак у деяких із них викладають російською мовою.
“Коли я контактувала із засновником, мені почали казати: “Ви знаєте, треба бути толерантними. Люди приїхали зі Східної України, ці вчителі не вивчили українську мову, вони поки що не можуть викладати українською мовою”, – розповіла Любчик.
Однак вона наголосила, що біженці з України віддають своїх дітей у діаспорні школи саме для вивчення мови, культури й історії України. Щоб урегулювати, зокрема, і це питання, Світова координаційна виховно-освітня рада розробила проєкт “Українська школа: від А до Я”, у якому, окрім іншого, пропонують варіанти статутів діаспорних шкіл.
Контекст
Станом на січень 2025 року понад 355 тис. українських дітей за кордоном навчалися одночасно у двох школах: дистанційно – в українській та очно – в освітньому закладі країни перебування, повідомляло Міністерство освіти і науки України у відповіді на запит “Нової української школи”.