Серед багатьох киян Троєщина має репутацію дуже віддаленого неблагополучного району, над яким іронізують та вважають невдалим вибором для життя у столиці.
Вадим Зюзюк, архітектор та дизайнер інтер’єру, засновник студії Znak Design, мешкає тут вже 20 років і вважає, що такий погляд на Троєщину — стереотип.
У матеріалі для БЖ він наводить аргументи, чому цей район має багато переваг у порівнянні з іншими у столиці.
Житлова забудова: більше відстані між будинками, менше одноманітності
Фото: Юлія Вебер
Троєщина — це фактично місто в місті: найбільший житловий масив Києва, де мешкає понад 300 тисяч осіб. Це один з останніх радянських проєктів 1980-х років, реалізований з урахуванням містобудівельних норм.
Зокрема, це відчувається у достатній відстані між будинками — дуже важливий параметр для комфортного перебування у житловій забудові.
Чим більше поверховість, тим більше має бути ця відстань, інакше будівлі будуть створювати надмірний психологічний тиск.
Варто зазначити, на Троєщині досить багато старої висотної забудови, 22-поверхівки були найвищим типовим проєктом у Києві у 80-ті роки.
У цьому контексті найвідоміший мінус Троєщини — відсутність метро та проблеми з транспортом — в якомусь сенсі зіграв на руку. Район не має такої великої комерційної привабливості, як, скажімо, Осокорки чи Позняки, де щільно забудовують висотними будинками кожен клаптик. Відстань між ними — мінімальна, зелень навкруги майже відсутня, і ти відчуваєш себе серед цих гігантів загубленою піщинкою.
Фото: Юлія Вебер
Щодо візуальної складової — звісно, вона не в найкращому стані, є певна моральна застарілість. Цим страждає вся радянська забудова більш пізнього періоду та й багато сучасної також, тож Троєщина в цьому плані не є унікальною. Хоча тут і зчитується естетичний задум “оживити” простір.
Наприклад, перший мікрорайон Троєщини вирізняється застосуванням суперграфіки з білим, червоним, коричневим та жовтим кольорами.
Але через економію бюджету й, відповідно, використання змивної фарби, тепер ці візуалізації виглядають непривабливо.
І повертаючись до складнощів з транспортом: хоч метро сюди поки і не проклали, але ситуація зараз точно краще ніж 10 років тому. З’явилось більше автобусів, міська електричка.
У студентські роки я добирався в Академію архітектури (НАОМА) в центр міста близько 1,5 години в один бік. Звісно, є тимчасові проблеми через велике навантаження на північний міст, який ще й постійно ремонтують. Але натомість багато людей перейшли на роботу онлайн, тож немає необхідності кожного дня виїжджати, тим паче внутрішня інфраструктура тут досить добре розвинена.
Зручна внутрішня інфраструктура та культурний розвиток
Фото: Театр на Троєщині
Помітно, що при розбудові Троєщині старались оснащувати її необхідною інфраструктурою, тому наразі тут у співвідношенні з кількістю мешканців достатньо дитячих садочків, шкіл, спортивних майданчиків, магазинів, кафе / ресторанів тощо. І через наявність вільного простору й відносно недорогі ціни на оренду багато бізнесів приваблює розвиток тут, тому постійно з’являється щось нове.
Наведу як приклад освітню сферу: окрім державних, в районі є багато приватних шкіл, які можна обирати за направленістю та вартістю. Те ж стосується спортивних та творчих студій, які часто розташовуються у типових приміщеннях, що були побудовані за радянських часів як будинки побуту, а тепер облаштовуються в новому втіленні.
Тут же знаходяться Києво-Могилянський колегіум, широковідома Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря, а також найбільший гуртожиток Києво-Могилянської академії під назвою “Троя”. Не так давно відкрився “Театр на Троєщині”, що є філією “Театру на Михайлівській”. Все це створює якісний освітній й культурний осередок.
І це, на мій погляд, один з факторів впливу, чому тут змінилась ситуація з мешканцями та безпекою.
Мова про ще один стереотип – мовляв, на Троєщині здебільшого живуть “неблагополучні” мешканці, які зокрема мають проблеми з алкоголем та наркотиками.
Я живу тут 20 років і бачу, що активний та розвинений прошарок населення тут зростає, і все менше помічаю асоціальних людей.
Щодо різних ритейл-мереж: їх тут багато, з’являються нові, але ця зручність вже доступна й багатьом іншим районам Києва (окрім центру міста).
Втім, на Троєщині є цікава специфіка: великі торгові центри на кшталт Епіцентру знаходяться у житловій забудові, тому можуть собі дозволити залучати клієнтів різними видами дозвілля вихідного дня. Наприклад, влаштовують барбекю прямо на території. Це ще більш підсилює заміський вайб, який і так панує на Троєщині, принаймні в деяких її частинах.
Природні осередки на Троєщині створюють заміську атмосферу
Фото: Вадим Зюзюк
На перший погляд, Троєщина не асоціюється з природою. Але якщо поглянути уважніше, район оточують поля, що межують із містом, даруючи свіже повітря, запахи трав та відкриті горизонти.
Для мене це одна з найбільших переваг: жити на самому краю району й бачити з вікна поле — це розкіш для столичного жителя.
Через це поле ми сім’єю гуляємо, або я бігаю до Десни — плюси, що притаманні заміському проживанню. Поруч є великий чистий пляж, які влітку повноцінно працює, на березі є рятувальники. Інший — більш камерний, знаходиться посеред лісу, з дуже чистою водою і великою кількістю риби.
Фото: Вадим Зюзюк
На міській території Троєщини теж розвиваються зелені осередки. Тут є ланцюжок озер, що оточує район, і це мій біговий маршрут на 15 км. Є тут і веломаршрути, один з яких веде в центр Києва на Труханів острів.
Велодоріжки вже охопили велику частину Троєщини, оскільки тут дуже широкі тротуари, які поділили для цього навпіл. Усім учасникам дорожнього руху при цьому комфортно.
Мій досвід життя на Троєщині показує, що це більше, ніж просто відірваний від решти міста спальний район, і стереотипи про нього потрібно залишати в минулому.
Звісно, як і в Києві загалом, тут є низка урбаністичних недоліків, але натомість є позитивні тенденції розвитку: поступово з’являються нові культурні ініціативи, низька орендна плата й великі простори приваблюють бізнеси, транспортне сполучення покращується, а природні місця допомагають підтримувати психологічний комфорт, що так важко робити у “кам’яних джунглях”.
“Борщагівка з людським обличчям”: Киянка створила фотопроєкт про віддалений район столиці Сергій Гулюк 13 січня 2023
