Вірус хвороби Гамборо еволюціонує: з’являються нові варіанти, здатні уникати імунної відповіді організму господаря навіть після імунопрофілактики.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
Вірус хвороби Гамборо розподіляють на три основні групи відповідно до антигенних і вірулентних властивостей:
‒ класичний вірулентний;
‒ високовірулентний;
‒ антигенні варіантні.
У 2018 році було створено нову номенклатуру, до якої входять система генотипування, й віруси, що належать до останньої групи, були класифіковані за геногрупами G2, G4, G5, G6 і G7.
Сьогодні помітно потужний вплив субклінічної форми Гамборо на великі ферми в Америці й Азії, особливо через циркуляцію нових вірусів геногрупи G2, які не контролюються за допомогою комерційних вакцин на кшталт Del-E Variant2.
Тоді як високовірулентні штами завжди асоціювалися зі значним рівнем смертності (>30%) і видимими клінічними ознаками, інфікування варіантними штамами вірусу хвороби Гамборо зазвичай призводить до розвитку субклінічної форми захворювання.
Варіанти вірусу з геногрупи G2 ‒ економічно значущі патогени, оскільки спричинюють значні ураження в бурсі, незворотну імуносупресію, субклінічне захворювання, внаслідок чого в курчат розвиваються вторинні респіраторні й кишкові патології.
Саме через імуносупресивний вплив хвороби Гамборо важко точно оцінити економічні збитки, яких вона завдає. Дані останніх п’яти років свідчать, що варіантні штами вірусу хвороби Гамборо превалюють у Канаді й негативно впливають на бройлерне виробництво. Вони значно ускладнюють вирощування курчат без антибіотиків, попри стратегії вакцинопрофілактики.