Під час опоросу з неінфекційних причин гине в середньому 7-8% правильно розвинутих поросят. Іноді цей показник збільшується до 12-15%, що завдає суттєвих втрат господарству, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Останніми роками істотно збільшилась багатоплідність свиноматок: 18-20 поросят ‒ уже не рідкість. Водночас і тривалість опоросу зросла до 6-8 годин. Тривалий опорос і пов’язане з цим кисневе голодування не лише збільшують кількість мертвонароджених поросят, а й можуть бути причиною зниження життєздатності живонароджених поросят.
Уважається, що нефізіологічно тривала гіпоксемія поросят може перенапружувати центральну нервову систему, що призводить до летаргічного стану. Поросята мають низьку толерантність до браку кисню за одночасного надлишку СО2. Перевищення допустимого рівня спричиняє незворотне блокування дихального центра і летальний наслідок.
Суттєвий вплив на перебіг опоросу має стресогенний чинник. Свиноматки в стані стресу в передопоросний період реагують перенесенням опоросу чи збільшенням його тривалості. Стрес підвищує рівень адреналіну, що діє як конкурент окситоцину.
Серед причин передчасної загибелі поросят під час опоросу також можуть бути:
• низький рівень гемоглобіну у крові свиноматок;
• слабкий м’язовий тонус матки, пов’язаний із низьким рівнем кальцію в кормі чи поганим його засвоєнням;
• зависока температура у відділенні для опоросу, що призводить до слабкої родової діяльності;
• високий рівень вуглекислого газу: недостатня вентиляція зменшує рівень насичення киснем плодів, що призводить до гіпоксії;
• чистопородні свиноматки частіше мають проблему мертвонароджуваності, ніж свинки F1;
• старі (більше як четвертий опорос) і зажирілі свиноматки належать до групи ризику багатоплідних свиноматок;
• дефіцит вітамінів А, D, Е й мінералів (селен, залізо). Так, брак селену підвищує ризик серцевої недостатності у плодів на 12%;
• мікотоксини в кормах;
• гіпоглікемія;
• паразитарна інвазія свиноматок.
Раніше ми писали, як зберегти новонароджених поросят.
